На головну Карта сайту Лист нам
Головна
Рідне місто
Краєзнавство
 - Історія міста Бар
 - Видатні люди краю
 - Промислові підприємства
 - Освітні заклади
 - Пам’ятки історії та культури
 - Історія сіл
Бібліотека
Інтернет центр
Інформаційно-консультативний офіс
Інноваційні проекти
PR-офіс сучасних бібліотек Вінниччини
Наш Колектив
Новини
Бібліотечні блоги
Відеоматеріали
Відгуки
Контакти
Лист нам
Віртуальний творчий бенефіс поетеси і піснярки Лариси Рубальської
Виставка-репродукція „Співець моря” до 200-річчя з дня народження художника Івана Айвазовського
Книжкова виставка до Дня хрещення Київської Русі-України
усi оголошення

Головна / Краєзнавство / Промислові підприємства

Промислові підприємства

 

Барський цукровий завод
 
Найстаріше підприємство в районі, побудоване в 1900 році. На початку ХХ ст. завод входив у число 242 цукрозаводів, які вціліли після подій Жовтневого перевороту 1917 року. Із 658 робітників міста 400 працювали на цукрозаводі. Завод мав електричне освітлення в той час, коли інші підприємства освітлювалися керосиновими лампами.
Декретом Ради народних комісарів від 2 травня 1918 року завод та його майно націоналізували. У період національно-визвольних змагань і громадянської війни (1917-1921 рр.) ряд цукрових підприємств, в тому числі і Барський цукровий завод, було виведено з ладу, пограбовано, частково знищено обладнання.
Після проведення відновлювальних робіт період 1922-1923 рр. став для підприємства першим сезоном, який проходив у порівняно сприятливих умовах мирного будівництва. На цей час припадає відродження цукрозаводу: завод реконструюється. Ведеться напружена робота з модернізації обладнання, механізації важкоємних робіт.
У 1932-1933 рр. завод з’єднали із залізничною колією станції Бар.
У період гітлерівської окупації (1941-1944 рр.) завод працював із перебоями, малопродуктивно. Підпільні групи партизан, які діяли в місті та його околицях, здійснювали диверсії, виводили з ладу основні вузли машин та агрегатів, перешкоджаючи окупантам вивозити цінну продукцію підприємства за його межі.
За повоєнні роки на заводі пройшла широкомасштабна розбудова, замінено та модернізовано основне обладнання. Удосконалено технології виробництва, здійснено автоматизацію ряду виробничих процесів, запроваджено комплексну систему управління якістю продукції.
У 1980 році на заводі працювало 620 робітників, у порівнянні з повоєнними обсягами переробка цукрових буряків збільшилася в 3,3 рази, виробництво цукру – в 2,7 рази, добова переробка – в 2,5 рази, затрати праці знизилися майже в 2 рази.
90-ті роки ХХ ст. принесли суттєві реформи в сільське господарство, призвели до зменшення посівних площ і значного скорочення врожайності цукрових буряків. У 2000 році було вироблено лише 5848 тонн цукру, економічний стан заводу різко погіршився. 2 листопада 2000 року Арбітражним судом Вінницької області завод було визнано банкрутом. 24 січня 2001 року на відкритих торгах міста Вінниці підприємство «Барський цукровий завод» викупила Київська фірма ТОВ «Шелтон» і з лютого 2001 року на базі заводу засновано ТОВ «Барський цукровий завод».
У комплекс будівель ТОВ «Барський цукровий завод» входить 31 обєкт (4 споруди побудови 1900-1913 рр.) Орендна земельна площа підприємства – 61,8 га (у тому числі територія заводу – 7,77 га). Головний корпус – 5 тис. 882 м.кв., матеріальний склад (1913 р.) – 596,6 м.кв., склад мішкотари (1911 р.) – 996,3 м.кв.; адміністративне приміщення (1900 р., добудова – 1985 р.) – 317 м.кв.; 2 склади для зберігання цукру місткістю по 5тис. тонн (1976 р.) – 1471 м.кв. та 1217 м.кв.
 
ВАТ «Барський машзавод»
     
У 1932 році в м. Бар на базі існуючих навчально- виробничих майстерень тех-нікуму механізації сільсько-го господарства був створе-ний союзний державний ремонтно-механічний завод Союзцукроремзбуту народного комісаріату харчової промисловості СРСР. Майстерні, поряд з основним завданням по забезпеченню навчально-виробничого процесу студентів технікуму, займаються і виконанням виробничих замовлень: виробляють різного роду вентилі, засувки, підшипники, обладнання для трансмісій, муфти, кронштейни та інше. Модельники та теслярі виготовляли сушарки для овочів та фруктів, поганяли для швацьких верстатів. Механічна дільниця та збиральники займалися виготовленням сошників для гніздового посіву цукрового буряка. У цей час працювало близько 55-60 робітників. У цих майстернях працював майбутній видатний український вчений Юрій Костянтинович Делімарський, якого вважають засновником вітчизняної школи фізичної хімії та електрохімії іонних розплавів. Він став доктором хімічних наук, професором, академіком АН УРСР, автором більш як 800 наукових робіт, серед яких 21 монографія, 83 винаходи. Результати досліджень вченого увійшли до світової довідкової літератури. В березні 1932 року на посаду інженера Барського ремонтно-механічного заводу прибув К.З. Котляр, а в травні цього ж року на посаду першого директора заводу прибув В.С. Тарашевський. Новостворений завод починає набирати виробничі темпи і вже в 1937 році підприємство виготовляє групові горизонтальні плунжерні насоси, автомати-відповідники, масловідвідники та інше обладнання для цукрових підприємств. Всього в 1937 році було виготовлено 386 машин, 55 найменувань, кількість працюючих склала 451 чол., в тому числі 319 робітників, 38 інженерно-технічних працівників та 39 службовців. У 1937 році завод увійшов у підпорядкування Головхарчомашу Народного Комісаріату харчової промисловості СРСР і отримав назву Барський машинобудівний завод. Номенклатура виробів поступово розширюється, починається випуск машин і устаткування для спиртової та пивоварної промисловості. Таким чином, до Великої Вітчизняної війни завод представляв собою підприємство з великою номенклатурою та одиночним і дрібносерійним виробництвом. У березні 1944 року м. Бар було звільнено від німецько-фашистських загарбників. За роки війни завод був пограбований, розтрощений, не було електроенергії. Для того, щоб працювало кілька збережених верстатів, встановили тракторний двигун з генератором. Почалося післявоєнне відродження заводу і виробництво почало набирати темпів росту. У 1953 р. завод переходить у підпорядкування Головпродмашу Міністерства машинобудування СРСР. Якщо до війни завод випускав машини, розраховані на трансмісійні приводи, то в післявоєнний період усі машини обладнуються індивідуальними електродвигунами із засобами захисту, блокування, з комплектацією різного роду реле, сигнальної апаратури, термометрами та іншими засобами механізації та автоматизації. Тільки за період з 1944 по 1957 рік завод виготовив 26488 машин 148 найменувань загальною вагою 19485 тонн. У цей період розпочинається випуск обладнання для кондитерської, парфумної, хлібопекарської галузей харчової промисловості. У 70-80 роках на заводі почався випуск обладнання для консервної промисловості та запчастин для пиво-безалкогольної промисловості. З 1987 року завод знаходиться в структурі Міністерства оборонної промисловості СРСР. З 1992 року на заводі активно розроблялася і випускалася сучасна конкурентоспроможна нова техніка, впроваджувалися нові технології і обладнання. У вересні 1994 року пройшла приватизація підприємства і Барський машзавод став відкритим акціонерним товариством.
У рік 75-річчя заводу на підприємстві працювало понад 700 чоловік, з них 90 з вищою освітою, 74 з середньою спеціальною освітою. На заводі налічується 985 одиниць технологічного обладнання, в т.ч. 420 одиниць металорізальних верстатів, із них з числовим програмним керуванням – 58. Завод складається із 5 виробничих цехів та 14 відділів, які забезпечують майже всі машинобудівні процеси: ливарне виробництво чавуну, сталі, бронзи, алюмінію в земляні та металеві форми, за плавкими моделями та центробіжним способом; має можливості механічної обробки до сьомого класу точності; штамповка гаряча, холодна, листова; зварювання ручне дугове, автоматичне та напівавтоматичне, в тому числі в середовищі захисних газів, контактне, тертям; нанесення лакофарбувальних покритів,   в тому числі порошкових; матування поверхонь та ін.
У даний час ВАТ «Барський машзавод» є провідним підприємством в Україні по випуску наповнювальних, дозувально-наповнювальних та укупорювальних автоматів для консервної промисловості, комплектів обладнання для виробництва карамелі, натиральних та бараночних машин, насосного обладнання. З 2000 року підприємство активно займається розробками і виробництвом теплотехнічного обладнання – побутових газових та електричних котлів, а це більше 30 моделей потужністю від 5 до 100 кВт, напільного і настінного виконання, димохідні та настінні.
Продукція підприємства захищена 12 патентами України, спеціалістами надруковано понад 30 наукових статей в науково-технічних виданнях України, Білорусі, Росії, на заводі працюють 2 академіки Української технологічної академії, 4 лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки, 1 заслужений машинобудівник України. Продукцію підприємство реалізує у 12 країнах світу.

 

ДП «Барський спиртовий комбінат»

Барський спиртовий комбінат – підприємство харчової промисловості, спиртової галузі України. Його виробничі потужності зосередились на площі 12,3 га. Крім того, поля фільтрації займають площу 108 га. Сучасне підприємство бере початок з шістдесятих років ХІХ ст., коли в місті почала працювати маленька винокурня з виробництва спирту-сирцю із зерна та картоплі, збудована комерсантом Барбаталом на замовлення підприємця Штока. Спочатку це було примітивне підприємство, яке давало за добу 30 відер спирту. Весь штат складався з 12 працівників. У 1898 році власник винокурні Шток продав її приватній компанії «Нікельшпун Захарченко», яка провела відповідне вдосконалення. Річний виробіток спирту на той час вже складав майже 90 тис. дкл. У 1917 році підприємство було націоналізоване. У 1925 році, після проведення відповідного ремонту і встановлення необхідного обладнання, завод був уведений в експлуатацію як гуральня Барського цукрового заводу і виробляв близько 600 дкл. спирту на добу. У 1930 році його річний виробіток складав 180-200 тис. дкл. спирту. У 1936-1937 роках завершено будівництво залізничної під’їзної колії, що з’єднала завод із залізничною станцією Бар.
Після Великої Вітчизняної війни завершується реконструкція підприємства і виробничі потужності доводяться до 3 тис. дкл. спирту- ректифікату вищого ґатунку (1950 р). Продовжуються роботи з технічного переозброєння заводу на основі впровадження нової техніки та технології. У 1956 році, після здійснення заходів з комплексної переробки меляси, будується цех з виробництва хлібопекарських дріжджів потужністю 6 тонн на добу, одночасно потужності з виробництва спирту доводяться до 4 тис. дкл на добу. Наприкінці 1994 року підприємство переведено на споживання природного газу, що позитивно вплинуло на собівартість продукції та естетику виробництва. В 1998-1999 роках на підприємстві за рахунок власних обігових коштів вперше в Україні освоєно і впроваджено у виробництво новий вид продукції – високооктанову кисневмісну добавку до бензинів (ВДК) добовою потужністю 24 тонни.
За успіхи по впровадженню у виробництво сучасних технологій підприємство у 1998 році було нагороджене дипломом Всеукраїнської акції «Золота фортуна». В усі часи підприємство славилося вмілими, працьовитими і самовідданими трудівниками, чимало з яких були відзначені високими державними та урядовими нагородами .
На підприємстві колектив нараховував 190 працівників. Шосту частину штатного розкладу складали фахівці відповідних профілів народного господарства, 43 відсотки інженерно-технічних працівників є спеціалістами вищої кваліфікації і 57 відсотків мають базову вищу освіту.
ВАТ «Барська швейна фабрика»
Історія роботи Барської швейної фабрики починалася у далекі роки Великої Вітчизняної війни, після звільнення нашого району від німецько-фашистських загарбників. 20 травня 1944 року згідно постанови Барської районної Ради депутатів трудящих і наказу обласного управління легкої промисловості № 25 від 9 червня 1944 року була створена Барська швейно-взуттєва фабрика.
Розміщувалась фабрика у найманих примітивних приміщеннях в різних частинах міста. Робітники працювали на старому обладнанні, на машинах з ножним приводом. Чисельність персоналу при організації фабрики складала 35 чоловік. Це були в основному майстри, закрійники та 10 учнів. Виробничий напрямок фабрики – пошив верхнього одягу та взуття. У 1946-1947 роках підприємство називалося «Швейно-взуттєвий індпошив». У 1948 році за рішенням правління легкої промисловості підприємство перейменували на «Барську швейну фабрику». Всі ці роки фабрика нарощувала валовий випуск продукції, зростала і чисельність працівників. Обладнання фабрика отримувала централізовано. В основному це були швейні машини з ножним приводом виробництва Могилів-Подільського машзаводу. Фабрика спеціалізувалася на пошитті штанів (чоловічих, школярських та для дошкільнят).
Починаючи з 1958 року, виділялися кошти на капітальне будівництво фабрики у сумі 445 тис. радянських рублів. Завдяки цьому фабрика ввела в експлуатацію новий пошивочний цех на 60 робочих місць, склад сировини площею 140 кв.м., розкрійний цех, потужність якого повністю забезпечувала роботою пошивочний цех. Були побудовані електростанція та інші допоміжні приміщення. У кінці 1960 року фабрика отримала нове обладнання для розкрійного цеху. Вже на початку 1961 року нове обладнання було введене в експлуатацію.
До 1993 року фабрика спеціалізувалася на пошитті чоловічих, дитячих штанів і випускала в рік 85,7 тис. одиниць продукції. На той час чисельність працівників складала 470 чоловік. У четвертому кварталі 1993 року, після реконструкції підприємства, було побудовано новий 4-х поверховий виробничий корпус. 7 вересня 1996 року Барська швейна фабрика була приватизована і стала відкритим акціонерним товариством. Проте у наступні роки підприємство почало відчувати негаразди тодішньої економіки. Велика кредиторська заборгованість, у т.ч. по заробітній платі, призвела до скорочення виробництва, нестачі кваліфікованих працівників. Але у серпні 2005 року на фабрику прийшов потужний вітчиз-няний інвестор – фірма «VD-one», яка спеціалізується на виробництві та продажу одягу в Україні й за кордоном. Завдяки її інвестиціям на ВАТ «Барська швейна фабрика» закуплено нове сучасне обладнання для організації другого виробничого потоку, використані нові енергозберігаючі технології, енергетичні пристрої. Все це дозволило дати фабриці «друге дихання», налагодити пошиття сучасного одягу з нових матеріалів, організувати реалізацію продукції. Завдяки інвестору погашені колишні борги фабрики, в т. ч. по виплаті заробітної плати працівникам, підприємство вийшло на рентабельне виробництво.
13 серпня 2007 року ВАТ «Барська швейна фабрика» було реорганізовано у ТОВ «Барська швейна фабрика». У даний час є кілька основних замовників продукції. 40 % продукції реалізується на внутрішньому ринку через торгову мережу фірми «VD-one», 30 % закуповує французька фірма «NEWMAN», 30 % товарів реалізує голандська фірма «BUIKEMAFASHION». Завдяки новому сучасному імпортному обладнанню і високій якості одяг ТОВ «Барська швейна фабрика» користується попитом серед замовників. Обсяги виробництва постійно зростають, приходять нові замовлення. Трудовий колектив нараховує 196 працівників, директор – Віннічук М.В.
 
Філія „Виробниче підприємство  «Цукропромводоналадка»” АТ „АК „Сатер””
 
В 1963 році Постановою Ради народного господарства Подільського економічного району від 3 квітня 1963 року «Про проведення дослідів по очистці стічних вод з допомогою водоростей хлорели», була створена науково-дослідна лабораторія з очистки стічних вод за допомогою протококових водоростей типу хлорели. Вирощували 50 кг пасти хлорели за 1 місяць.
В 1976 році було створено Барське підприємство «Цукропромводоналадка», котре займається вирощуванням водоростей хлорели та очисткою стічних вод. На підприємстві утворена дільниця по наладці очисних споруд. На існуючих вирощувальних установках підприємство виробляє до 10 тонн пасти водоростей хлорели та сценедесмуса. Підприємство «Цукропромналадка» виконує роботи по очистці стічних вод за допомогою протококових водоростей на підприємствах України, Росії, Білорусі, Молдови, Польщі.
Сутність способу хіміко-біологічної очистки стічних вод полягає у використанні протококових водоростей типу хлорели і сценедесмуса для інтенсифікації природної біологічної очистки стічних вод в картах полів фільтрації і біологічних ставках. Широке застосування водоростей хлорели знайшло в медицині – виготовлення мазі «Альгофін», в рибному господарстві  як корму для риби, розроблено технологію виготовлення клею «Фітон» для обробки насіння цукрових буряків, кукурудзи, пшениці.
Директор – Дуда В.С.

ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство № 1»  (будівельна організація)

 Філія дочірнього підприємства „Вінницький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”” – Барський райавтодор. Директор філії – Помилуйко В.В.
У зв’язку із приватизацією та зміною форм власності в 1996 році в м. Бар було створено ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство № 1» шляхом перетворення ДП ПМК-27 асоціації «Вінницясільбуд» корпорації «Украгропромбуд». Основним видом діяльності підприємства є спорудження та реконструкція житлових, цивільних, промислових, комунальних об’єктів, інженерних комунікацій, а також виробництво та реалізація різноманітних будівельних матеріалів і конструкцій, столярних виробів.
Починаючи з 1961 року, ВАТ «БМП № 1» (колишня Барська ПМК-27) побудовано майже 60 % багатоповерхових житлових будинків міста, школи, дитячі садки, лікарні та амбулаторії в місті та селах району. Історія підприємства починається з будівництва Барського консервного заводу. Проведено реконструкцію та розширення існуючих приміщень Барського машинобудівного заводу, виконано значний обсяг з будівництва житла та обєктів соціально-культурного призначення в багатьох районах Вінницької області.
Надалі планується виконати будівельно-монтажні роботи по капітальному ремонту житла ветеранів війни; розпочати будівництво двох багатоповерхових житлових будинків; провести реконструкцію виробничої бази з розширенням послуг населенню по виготовленню столярних та залізобетонних виробів та ін.
Голова ВАТ – Кушнір П.В.
 
ТОВ «Пфаннер Бар»
 
ТОВ «Пфаннер Бар» було створено 9 липня 1999 року як спільне українсько-австрійське підприємство з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства. Зараз воно реаргонізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю і продовжуватиме свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.
Фактично підприємство займається закупкою та переробкою яблук; виробництвом концентрованого соку, натурально-фруктової ароми та сухої вичавки; виготовленням та реалізацією соків та напоїв марки «Фрутті Вітта»; реалізацією соків та напоїв ТМ «Pfanner».
Фінансово-економічний стан ТОВ «Пфаннер Бар» стабільний. Середньооблікова кількість штатних працівників становить 132 чол. На підприємстві відкрито власне виробництво – лінію розливу соків і соковмісних напоїв. Використання нового для України високотехнічного устаткування, виробничих ноу-хау.
Сьогодні ТОВ «Пфаннер Бар» презентує серію соків ТМ «Pfanner», нектарів і ексклюзивних продуктів – холодний чай та енергетичний напій. Планується подальше розширення асортименту і виведення на ринок продукції, яка успішно продається в Європі.
Директор підприємства – Годованюк В.М.
 
ВАТ «Барський птахокомбінат»
 
Вiдкрите акцiонерне товариство „Барський птахокомбiнат” створено 24 грудня 1998 року шляхом видiлення iз ВАТ „Вiнницям’ясо”. ВАТ „Барський птахокомбінат» є юридичною особою з дня його державної реєстрацiї. Друга емiсiя випуску акцiй була проведена в 2002 роцi, в зв’язку iз збiльшенням розмiру Статутного фонду за рахунок iндексацiї основних засобiв.   
До складу ВАТ „Барський птахокомбiнат” входять такi структурнi пiдроздiли: м’ясожировий цех, цех по переробцi технiчної сировини, ковбасний цех, холодильний цех, ремонтно-механiчнi майстернi, заготвiдгодiвля худоби.
 
          Предметом дiяльностi Товариства є вiдгодiвля великої рогатої худоби та свиней, закупiвля худоби та м’яса у населення, виробництво та реалiзацiя м’яса, субпродуктiв, ковбасних виробiв. Сезоннiсть не впливає на дiяльнiсть пiдприємства. Основними споживачами продукцiї пiдприємства є Держзамовлення України (для Держрезерву), торгiвельна мережа, м’ясопереробнi пiдприємства України i Росiї. Продукцiя Товариства реалiзується через торговi центри, установи Вiнницької областi та за її межi. Основними постачальниками підприємства є фiзичнi особи (населення Вiнницької, Хмельницької, Житомирської областей). Потужнiсть основного виробництва ВАТ „Барський птахокомбінат” складає в змiну по виробництву мяса – 32 т., субпродуктiв 1 кат. – 2 т., мяса блочного – 5 т. За 2003 рiк обсяги виробництва в порiвняннi з 2002 роком склали по мясу та субпродуктам 1 кат. – 81,6 %, ковбасним виробам – 129,9 %, мясоблочному – 31,2 %. Продукцiя, яка виробляється на ВАТ Барський птахокомбiнат якiсна, екологiчно чиста i вiдповiдає вимогам щодо показникiв якостi та безпеки. На пiдприємствi відпрацьованімеханiзм виробничо-ветеринарного контролю, організованийлабораторний контроль сировини, допомiжних та пакувальних матерiалiв i готової продукцiї.Проведена атестацiя виробництва по системi УКРСЕПРО. На всi види продукцiї виданi сертифiкати вiдповiдностi якостi реалiзацiї продукцiї.
          Директор – Сухоребрий А.А.
 
Барське УВП УТОС
 
Барське УВП УТОС було створено в 1934 році. Засновником підприємства є Українське товариство сліпих. Барське УВП УТОС є самостійним суб’єктом з юридичними правами. Підприємство здійснює фінансово-господарську та комерційну діяльність та відповідає цілям, передбаченим статутом УТОС і статутом Барського УВП УТОС. Головна мета підприємства – раціональне і якісне працевлаштування інвалідів зору. Підприємство освоює та забезпечує серійний випуск в основному тієї продукції, яка придатна для праці сліпих і забезпечує встановлений президією ЦП УТОС процес зайнятості інвалідів. Барське учбово- виробниче підприємство УТОС виготовляє таку продукцію: кришку закаточну, кронепробки, цвяхи будівельні, сітку «Рабиця», мисливські ремні, господарські тертки та ін. Кількість працюючих – 246 чол.
Директор – Кобиль А.П.