На головну Карта сайту Лист нам
Головна
Рідне місто
Краєзнавство
 - Історія міста Бар
 - Найдавніші відомості
 - Доба правління королеви Бони Сфорци
 - Історичний період XVII–ХVІІІ століть
 - Місто у ХІХ столітті
 - Події Першої світової війни, Жовтневого перевороту, громадянської війни
 - Колективізація. Голодомор. Політичні репресії
 - Події Великої Вітчизняної війни у Барі та околицях
 - Повоєнні роки
 - Бар у сьогоденні
 - Видатні люди краю
 - Промислові підприємства
 - Освітні заклади
 - Пам’ятки історії та культури
 - Історія сіл
Бібліотека
Інтернет центр
Інформаційно-консультативний офіс
Інноваційні проекти
PR-офіс сучасних бібліотек Вінниччини
Наш Колектив
Новини
Бібліотечні блоги
Відеоматеріали
Відгуки
Контакти
Лист нам
Моя громада – мій добробут
Подарунок читачам бібліотеки від Заслуженого вчителя України Бориса Нетупського
Урок-презентація «Українська писемність у контексті слов'янської»
усi оголошення

Головна / Краєзнавство / Історія міста Бар / Події Першої світової війни, Жовтневого перевороту, громадянської війни

Події Першої світової війни, Жовтневого перевороту, громадянської війни
Широкомасштабні революційні виступи, які розпочалися 1905 року, охопили Поділля та його стародавнє місто Бар. Найбільше піднесення страйкової боротьби на Поділлі (в тому числі в Барі та навколишніх селах) відбулося навесні та влітку 1905 року. В історичних документах за травень 1905 року зафіксовані страйки на Барській та Ялтушківській цукроварнях. На них робітники вимагали покращити умови праці та збільшити заробітну плату. Розпочалися масові страйки проти поміщиків і серед багаточисельного пригнобленого селянства прилеглих до Бару сіл.
У 1914 році розпочалась Перша Світова війна. Росія була її діяльним учасником. Не маючи впевненості, що ворог не прорветься аж на Поділля, в кінці 1914 року розпочато будівництво вузьколійної підвізної залізниці з Ялтушкова на Верхівку-Мар’янівку-Барок. В Барі мобілізували на війну більше тисячі чоловік, звичайно, переважно бідного трудового люду – робітників, наймитів, дрібних орендарів та інших. В Барі була розквартирована військова частина, утримання якої лягло тягарем на плечі місцевого населення. Війна ослабила державний механізм. Розпочалася боротьба проти самодержавства. У Барі, як і в інших містах України, виникли ради робітничих і солдатських депутатів.
В березні 1917 року в місті стало відомо про перемогу Лютневої революції. На вузлових підприємствах та установах відбулися вибори до ради робітничих і селянських депутатів. У травні в місті засновується більшовицька група в складі 17 членів партії та 14 соратників, а в липні – партійна організація, до якої ввійшли місцеві більшовики та солдати розміщених у Барі підрозділів VІІ царської армії. Після перемоги жовтневого перевороту 1917 року в Петрограді учасники більшовицької групи боротьби за владу Рад створюють у Барі військревком на чолі з М.Є. Врублевським (1 листопада 1985 року в центрі міста на гранітному постаменті було встановлено бронзовий бюст земляка).
У буремні дні 1917 року промисловий Бар активно включився в збройні повстання за владу Рад. У селах відбулися масові селянські виступи, які підтримали революцій-но налаштовані солдати дислокованої в місті VІІ царської армії.
У лютому 1918 року після підписання в Барі представниками Центральної ради договору в місто та його околиці увійшли війська кайзерівської Німеччини й Австро-Угорщини.
З приходом в Україні до влади гетьмана Павла Скоропадського (кінець квітня 1918 року) були суттєво обмежені демократичні свободи на місцях. В окремих випадках мало місце свавілля губернських староств, обмежувалася діяльність громад та об’єднань. У результаті на місцевому рівні почалися бунти серед невдоволених діями влади селян, міщан, інтелігенції. Народ самовільно захоплював, ділив панські маєтки, церковні та монастирські землі, громив винокурні заводи, млини, здійснював вирубку лісів.
У період з 1917 по 1920 рр. у часи відкритої боротьби влада в місті та навколишніх селах змінювалася 14 разів: після окупації міста та його околиць військами кайзерівської Німеччини барські землі визволили війська Богунського полку, далі місто перейшло до УГА, а в січні 1920 року в Бар увійшла Червона армія, в квітні – білополяки та петлюрівці. На території Барського краю відбулося декілька великих боїв, загонами Червоної армії командував Г. Котовський. Прифронтовим Баром у цей важкий період, змінюючи один одного, керували О. Керенський, Центральна Рада, Павло Скоропадський, Директорія, більшовики, Симон Петлюра, Євген Петрушевич, А. Денікін. Про численні втрати в кривавому протистоянні з обох сторін свідчить братська могила польських вояків 1920 року, яка знаходиться на старому католицькому кладовищі міста. Лише в цій одній могилі поховано кількадесят польських вояків. Результатом жорстокого протистояння того далекого історичного часу є й одиничні могили, розкидані по православному та католицькому кладовищах, точне місце знаходження яких можна встановити лише за свідченнями старожилів міста. 14 жовтня 2009 року на старому православному кладовищі відбулося освячення хреста на могилі воїнів Української Галицької Армії, полеглих за волю України в 1919 році.
Радянську владу в Барському районі остаточно було встановлено 24 червня 1920 року. Два наступні роки йшла стабілізація та відновлення насамперед економіки району, що потребувало неабияких зусиль від влади та населення. За постановою від 07.03.1923, яку підписав Голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету Григорій Петровський, із 7 березня 1923 року в Подільській губернії утворюються Копайгородський та Ялтушківський райони (з 3 лютого 1931 року станній буде ліквідований, Копайгородський район скасують 10 вересня 1959 року), в результаті такої адміністративної реформи з цього року було ліквідовано повіти й утворено 6 округів. Барський район увійшов до Могилів-Подільського округу (пізніше, з 1932 року, Барський район опиниться в складі Вінницької області). На середину 20-х років ХХ ст. в Барському районі нараховувалося вже 25 сільських рад, проживало 45817 осіб.