На головну Карта сайту Лист нам
Головна
Рідне місто
Краєзнавство
 - Історія міста Бар
 - Найдавніші відомості
 - Доба правління королеви Бони Сфорци
 - Історичний період XVII–ХVІІІ століть
 - Місто у ХІХ столітті
 - Події Першої світової війни, Жовтневого перевороту, громадянської війни
 - Колективізація. Голодомор. Політичні репресії
 - Події Великої Вітчизняної війни у Барі та околицях
 - Повоєнні роки
 - Бар у сьогоденні
 - Видатні люди краю
 - Промислові підприємства
 - Освітні заклади
 - Пам’ятки історії та культури
 - Історія сіл
Бібліотека
Інтернет центр
Інформаційно-консультативний офіс
Інноваційні проекти
PR-офіс сучасних бібліотек Вінниччини
Наш Колектив
Новини
Бібліотечні блоги
Відеоматеріали
Відгуки
Контакти
Лист нам
Моя громада – мій добробут
Подарунок читачам бібліотеки від Заслуженого вчителя України Бориса Нетупського
Урок-презентація «Українська писемність у контексті слов'янської»
усi оголошення

Головна / Краєзнавство / Історія міста Бар / Найдавніші відомості

Найдавніші відомості
      Сьогодні місто Бар – один з районних центрів Вінницької області. За всю свою історію поселення мало дві назви – первісну Рів і сучасну Бар. Залежно від назв можна виділити і два етапи історичного розвитку міста.
 Його територія була заселена ще з прадавніх часів. Так, на східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення (бл. III тисячоліття до н. е.), а на західній – скіфське (середина І тис. до н. е.) і черняхівське (бл. IV ст. н. е.). На сьогодні на території Барського району знайдено 5 пам’яток трипільської культури. Про одне з них, поблизу села Ялтушкова, розповів у книзі «Трипільська культура на Поділлі» І. Заєць та навів опис денець з відбитками тканин. Ще декілька трипільських поселень було відкрито пізніше. Особливо серед них хочеться виділити поселення Ялтушків І, досліджене В.П. Пилипком у 1978 році. Воно розташовується в 4 км на південний схід від села і займає площу приблизно в 100-120 га. Така його величина дозволяє вважати поселення найбільшим з нині відомих трипільських пам’яток Подністров’я.
   Ще два поселення, які розташовуються неподалік від сучасного міста, а саме в урочищі «Барське» поблизу с.Гайове, було відкрито та досліджено П.І. Хавлюком.
   В 1997 році поблизу міста було знайдено поселення черняхівської доби. Воно входить у групу черняхівських пам’яток, що розташовані одна від одної на відстані 1-5 км. В ході розкопок було знайдено та досліджено три житла, велику кількість кераміки та предметів побуту.
   Усі наведені вище археологічні дослідження та їх результати дають змогу говорити про те, що ще з давніх-давен наш край був заселений спочатку трипільцями, а згодом скіфами та кочовиками.
   «Історія міст і сіл РСР: Вінницької області» свідчить, що і в урочищі Рів (на березі однойменної річки – нині село Барські Чемериси) було знайдено рештки давньослов’янського поселення, приблизно датованого Х-ХІ століттям. З давньоруських літописів ми знаємо, що територію Поділля заселяли два слов’янських племені – уличі і тиверці. Географічне розташування останніх було значно південніше, а саме між річками Дністер і Дунай. Тому можна говорити про те, що на березі річки Рів знаходилося поселення уличів. Після цього більше ніж два століття територією краю володіли кочовики: спочатку печеніги і половці, пізніше монголо-татари.
 Влітку 1362 року відбулася визначна битва під Синіми водами (деякі дослідники вважають, що це річка Синюха – ліва притока Південного Бугу). В результаті цієї баталії об’єднані литовсько-руські війська на чолі з князем Ольгердом перемогли татар і відвоювали Поділля. Великий князь Ольгерд щедро роздавав руські землі литовським феодалам. Все Поділля він віддав в удільне володіння братам Коріатовичам: Олександру, Юрію, Федору. Центром їх володінь стало м. Кам’янець.
 Щоб захистити свої володіння від нападу татар та зміцнити владу над загарбаними територіями литовські феодали почали зміцнювати міста, будувати укріплення, фортеці. В 1363 році, за свідченням литовських джерел, були «умуровані» Вінниця, Брацлав, Сокілець та інші подільські міста. В них збудували замки та укріплення навколо міст.
 Багато дослідників історії Барщини сходяться на думці, що в цей перелік інших Подільських міст можна віднести місто Рів. Михайло Грушевський щодо цього висловлював цілком реальне міркування про те, що місто Рів згадується в історичних документах за 1405 рік та, як він пише, «безсумнівно, у всякому випадку, що вже в 1405 р. м. Рів був населеним містом, так що його заселення слід віднести до попереднього часу, може бути – до часу докоріатовічському». Зрозуміло, що місто Рів виникло і будувалось значно раніше. В «Барському старостві» знаходимо таке твердження: «Цікаво, що і русько-литовський літописець, висвітлюючи заслуги та права литовських князів на Поділля, не говорить про заселення краю, а тільки про укріплення його замками…». Отже, можна говорити про те, що в середині ХIV століття поселення Рів вже існувало, а його виникнення потрібно відносити до раніших часів.
 Перша письмова згадка про Рів знаходиться в грамоті князя Свидригайла кам’янецьким домініканкам, в якій підписався Альберт Ровський, володар вищезгаданого поселення та ближніх територій. Цей документ датований 1405 роком, але ряд польських дослідників відкидає таке датування як невідповідне періоду володарювання Свидригайла на Поділлі і говорить про дату 1401 р. Сьогодні це датування вважається базовим.
 В 1435 році згадується Рів в якості села, що свідчить про незначну його роль. А вже в 1443 році поселення переходить у нові руки – король записав Рів і Ялтушків Стогневу Рею з Шумська. Правда, шляхтич купив місцевість у невдалий час. Вже у 1452 році татари напали на Рів, зруйнували укріплення і забрали сімейство Реїв у полон. Напевно, шляхтич з полону так і не повернувся, і в 1456 році Казимир дозволив викупити у нащадків Рів Андрію Одровонджу, воєводі руському, і записав від нього 100 гривень і 80 дукатів. Що цікаво, Стогнею Рею Рів був проданий всього за 100 гривень. З цього часу і до середини ХVI століття ця місцевість була спустошена. Через постійні напади татар люди боялись селитись тут, тим більше будувати постійні будинки.