Літо у бібліотеці розпочалося з перегляду представниками місцевої єврейської громади фільму з популяризації пісенно-музичного розмаїття культури свого народу. Захід провела в рамках ініціативи „Бібліотека на колесах” Вінницького обласного товариства єврейської мови та культури Людмила Войтенко.

Звучали відтворені з раритетних грамплатівок та бабін голоси уславлених сестер Беррі, народні мелодії пісні „Где эта улица, где этот дом”, знайомі з дитинства слова проникливої колискової, відроджені з нотних партитур твори, записи яких були повернені з арештованих свого часу КДБ матеріалів-речей засуджених і засланих євреїв. Насолоджувалися і слуханням пісень на мові ідиш, яка все рідше звучить у побуті, зникає. У єврейській пісні є те, чого нема ніде, а у мові народу є такі слова, точних відповідників яких у жодній іншій мові не знайти. Єврейська культура і єврейська пісня у сучасному світі несе в собі генетичну пам’ять, повертаючи до глибинних витоків народної мудрості.

Після перегляду фільму Людмила Войтенко презентувала присутній єврейській громаді видане за фінансової підтримки Американського єврейського розподільчого комітету „ДЖОЙНТ” та сприяння Вінницького єврейського благочинного центру „Хесед Емуна” нове видання „Подольского еврейского альманаха” (№ 11/ 2018), приурочене творчій постаті єврейського поета, казкаря і драматурга Овсія Овсійовича Дріза (Шике Дріз) (1908-1971). Місцем народження Дріза є містечко Красне на Вінниччині. Цьогоріч 16 травня виповнилось 110 років від дня народження митця.

Свої твори Дріз писав на рідній мові ідиш, якою оволодів ще у домі діда і удосконалював за допомогою книг. У творчості поета знайшли своє відображення народна єврейська пісенність, казковість, фантастичність, образність. У 1930 році вийшов перший його збірник поезій „Лихтике вор” („Светлое бытие”), а в 1934 р. – наступний під назвою „Штоленер коех” („Стальная сила”). І лише у 1960 році, на шостому десятку життя, Овсій Дриз почав продуктивно видавати свої книги, і в оригіналі, єврейською мовою, і в перекладі на мови народів СРСР та інші іноземні мови. За 30 років було написано 55 книг позначених талантом творця дитячих поезій. На його тексти композитори охоче писали музику, за його п’єсами створювались мультфільми, а театри для дітей показували спектакль „Серебряная кузница”. Рядки художнього слова Дріза увійшли до антології кращих казкарів світу.

Присутні на заході скористались послугою книжкового абонементу „Бібліотеки на колесах”. На завершення хотілося б навести цитату з однієї з таких привезених з Вінниці книг – повістей і оповідань Цві Бен Дова „Василек-Мотеле”: „Невозможно не восхищаться упорством и жизнелюбием еврейского народа. Он тысячелетиями гоним, терпел лишения и беды, его сжигали на кострах, убивали, калечили и обирали. И в то же время на протяжении всех веков евреи приносили на заклание самое дорогое, свою кровинку, как праотец Авраам сына Ицхака. Они делали отметину своим сыновьям, которая отличала их от других народов. Это делалось с большой верой в Бога и скорое пришествие Машиаха, в надежде возвращения на землю обетованную. И вот через две тысячи лет после рассеяния, жизни в диаспоре, евреи вернулись на свою родину со своим языком. Не тем, который приобрели в диаспоре, а языком, которым пользовались их предки. И живëт этот народ, и будет жить наперекор всем недругам.”