До Всесвітнього дня поезії у районній бібліотеці презентовано книгу «На крилах любові» Тамари Вакуловської, працівника Комаровецької сільської бібліотеки, а за „сумісництвом” – ліричної поетеси, художниці, сценаристки, громадської активістки. Декілька примірників цього видання автор подарувала бібліотеці:

[Вакуловська, Т. На крилах любові: поезія/ Тамара Вакуловська, передм. М. Сидоржевського, іл. витинанок Л. Шаран.– Городок: Бедрихів край, 2015.– 144 с.: іл.– (Серія „Твор. вчителі України”)].

Тамара Вакуловська народилася у с. Комарівцях Барського району, після школи закінчила Чернівецький державний університет за спеціальністю „Викладач. Перекладач. Філолог”, працювала учителем французької мови та заступником директора з виховної роботи Комаровецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Її поезії друкувались на сторінках преси – республіканській газеті „Україна молода” та місцевих – „Барчани” і „Подільський край”.

Щира поезія Тамари Василівни є яскравим зразком громадянської лірики, наснаженої мотивами любові до України, до рідного краю. Збереження народних традицій, вболівання за долю рідної мови, плекання національного духу, багатої культури і духовності, вшанування святинь і героїв – ось лейтмотив більшості поезій авторки, здатної побачити у буденному особливе, а у звичайному – красу, відкривши серце світові.

Гідно оцінена ця поезія автором передмови до збірки „На крилах любові” Михайлом Сидоржевським, головою Київської організації Національної спілки письменників України, секретарем НСПУ, головним редактором „Української літературної газети”. Збірка має п’ять розділів: „Під синім небом України”, „Подільські магніти”, „Поетичний календар”, „Палітра радості”, „Кружляє життя гончарним кругом”. З особливим душевним трепетом читаються вірші-зізнання у любові рідній неньці-Україні, думки про турботу за рідну мову і долю свого народу, що переживає нові випробування. До болю щемливим є вірш-роздум „Колоски”, навіяний рушником, що його Тамарина хрещена мати вишила, дивлячись на старий зразок у полтавському селі, чиї мешканці помирали з голоду у 1932-1933 роках. Цей рушник і досі є однією з найдорожчих реліквій у родинній скрині.

               Своїм поетичним словом до виступу автора долучилися учасники презентації Євгенія Панченко, Олена Криклива, Лариса Нечитовська, Лариса Токарчук, які прочитали вірші з власного доробку. Приємним подарунком для Тамари Василівни стало видання поезій від колеги з Верхівської сільської бібліотеки Альони Войтової-Ружицької. Також на літературному заході звучали гумористичні твори та пісня у виконанні Світлани Шикіної.