До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав у читальному залі бібліотеки проведено вечір-зустріч „Афганістан: історія та пам’ять”. З учасником неоголошеної війни в Демократичній Республіці Афганістан (збройному конфлікті між комуністичним урядом та опозицією моджахедів і душманів), ветераном Миколою Рудоманом спілкувалися учні обласного гуманітарного ліцею для обдарованої молоді при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського та їх вихователі-наставники.

У вогні Афгану гинули і повертались додому на бортах „чорних тюльпанів” воїни обмеженого контингенту радянських вйськ, переважно юнаки, молодість яких тільки починала квітнути. В „афганській війні” загинули понад 3 тис. військових зі 160 тис. українців, що з волі комуністичного режиму вимушені були брали у ній участь, виконуючи військовий обов’язок перед СРСР. Крізь десятилітнє афганське пекло (війна тривала з 25 грудня 1979 р. до 15 лютого 1989 р.) пройшли понад 3 тисячі жителів Вінниччини: 166 чоловіків і 1 жінка загинули, майже 200 учасників бойових дій отримали поранення, 116 повернулися до рідних домівок з інвалідністю.

Вожатий мінно-пошукової собаки Микола Рудоман після підриву на міні 9 місяців провів у госпіталях, встигши прослужити рік. Його призвали спецпризовом 1984 р. після закінчення І курсу Вінницького педінституту, потім була тримісячна підготовка у Димитрієвському районі Московської області, у складі підрозділу військового собаківництва по знаходженню і знешкодженню мін був перекинутий через Ташкент на військовий аеродром Джилабаду в Афганістан. Його бригада спеціалізувалась на охороні складів, а також на веденні автомобільних колон з боєприпасами, пальним і продуктами шляхом розмінування доріг. У бібліотеці ветеран поділився спогадами про цю війну, обтяженими багатьма смертями та понівеченими долями молодих бійців. Друзі гинули на очах, і багато хто й досі залишився лежати в гарячій кам’яній афганській землі. Тоді від жахіть пережитого розладнувався світогляд, переосмислювались життєві цінності, пізнавались ціна життя і відчуття плеча побратима, який ціною свого життя рятує твоє. Після повернення з війни доводилось психологічно адаптовуватись до мирного життя та лікувати бойові поранення.

З 2005 по 2007 рр. Микола Рудоман очолював Барську районну спілку ветеранів війни в Афганістані. За ініціативи районної спілки на теренах Барщини 2012 року відкрився музей воїнів-інтернаціоналістів у загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 1 м. Бара, де зібрані зразки макетів зброї, амуніції, розміщено стенди зі світлинами учасників війни в Афганістані з Барського району (з 201-го воїна-інтернаціоналіста з Барського району п’ятеро загинули, двадцять чотири стали інвалідами війни). У цій школі відкрито пам’ятну дошку загиблому в Афганській війні її випускнику Петру Гуршалу. Пам’ятні дошки також встановлені у школах села Каришкова – загиблому випускнику Юрію Савчуку, села Глинянки – загиблому Анатолію Марущаку, села Миток – загиблому Василю Герасимчуку (у цій школі розміщена ще одна дошка загиблому – Віталію Вашеняку, учаснику АТО на сході України). У 2014 р. завдяки залученим спонсорським коштам у м. Барі на площі Пам’яті відкрито пам’ятний знак воїнам-„афганцям” зі зразком пересувної бойової техніки.

Ветеран провів паралелі між війнами – тією Афганською та тією, яка ведеться нині на сході України. Після вторгнення російських військ на Донеччину та Луганщину доводиться боронити територію держави. У зоні АТО діє батальйон з колишніх „афганців”. На превеликий жаль, війна на українських землях знову приносить багато сліз, горя, молодих смертей, тоді як загиблі українські патріоти могли жити, працювати, виховувати дітей.  Вечір-зустріч завершився вшануванням пам’яті про загиблих воїнів хвилиною мовчання, а також побажаннями миру і злагоди.