В Барській районній бібліотеці до Дня пам’яті жертв голодоморів відбулась презентація книги за участю автора:

Ремінний, В. С. Голодомор на Барській землі: причини, наслідки, свідчення очевидців: краєзнав. матеріали: [пам’яті земляків та родини Бучковських, загиблих від голоду 32-33-х років присвячується]/ Владислав Ремінний, упоряд. Лілія Ремінна.– Бар: РВВ БГПК ім. М. Грушевського, 2016.– 194 с.: іл., портр. автора, + СD.– Бібліогр.: С. 60-61. 

           Це історико-краєзнавче дослідження було проведене з урахуванням архівних матеріалів та свідчень очевидців, які раніше не публікувались. Книга має 3 розділи („Безкровна війна (огляд подій 30-х років ХХ ст.)”, „Бар та Барський район у роки голодомору”, „Свідчення очевидців”) і суттєво доповнена додатками – історичними світлинами, знімками архівних матеріалів, списками померлих від голодомору у розрізі сільських рад, даними соціологічного опитування, підбіркою фото проведених у районі культурно-масових заходів з ушанування жертв національної трагедії, а також вибіркою з Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні по Барському району. 

        Дослідник Владислав Ремінний – студент факультету історії, етнології та права Вінницького педуніверситету ім. М. Коцюбинського, наш земляк-барчанин. Навчався в НВК „ЗОШ І-ІІІ ст. №2 - гімназія” м. Бара та Обласному гуманітарному ліцеї для обдарованих дітей при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського, де був членом наукового ліцейського товариства „Перспектива” та Малої академії наук у Вінницькій області. Займається дослідженням голодомору 1932-33-х років на Поділлі, зокрема у Барському районі, вже декілька років, опрацював джерельну базу, зібрав та задокументував свідчення очевидців у селах нашого краю. Співавторка та упорядник книги досліджень – Лілія Олександрівна – працює викладачем іноземних мов у Барському ГПК ім. М. Грушевського. 

         Страшний голодомор був найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу, і це в умовах, коли врожай зерна перевищував показники попередніх років. Тоталітарна держава цілеспрямовано конфісковувала зерно та ін. продукти, прирікаючи мільйони людей на смерть від голоду. Щодоби навесні 1933 р. помирали голодною смертю 25 тис. українців, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17 осіб, щосекунди – людина. У такий спосіб (знищення штучним голодомором українських хліборобів – 3,5 млн. життів) придушувався масовий стійкий опір українців злочинній політиці держави, викорінювалась національна автентичність і самобутність. Змінилось не одне покоління з часу тієї невимовної трагедії,  більшості очевидців вже немає серед живих. Вбивчі хлібозаготівлі в багатій на родючу землю та хліб Україні (житниці Європи) мали на меті покарати за небажання колективізуватися. Вивезено 5200 тис. тон зерна – це вантажний потяг протяжністю в тисячу кілометрів, фактично через усю нашу країну.

        Під час презентації книги наводились зведення про чисельність населення в Барському районі: травень 1932 року – 84300 осіб, 1934 рік – 73338 осіб (зменшення на 10962); по Копайгородському району (був приєднаний до Барського): відповідно 73800 і 58620 (зменшення на 15280 осіб). Найбільш постраждали від голоду с-ще Копайгород, села Володіївці, Гулі, Лісове, Каришків, Маньківці, Мигалівці, Попівці, Супівка, Червоне. Тільки в одних Маньківцях від голоду померли 302 особи. Гірка доля спіткала і батьків та брата прадіда автора книги Станіслава Тимофійовича Бучковського. Демонструвались відеозаписи свідчень очевидців Ганни Макарівни Савчук, Ганни Миколаївни Купко з с. Мигалівці Барського району, Ніни Андріївни Романюк з с. Терешки.

        Краєзнавець Микола Йолтухівський здійснив екскурс досліджень на тему голодоморів, акцентуючи увагу на книзі „33-й. Голод” Володимира Маняка та дослідженні професора Г. І. Шульги, який наводить кількість померлих від голоду на Поділлі – 1669564 чол. Сам Микола Павлович публікував статті про голодомор „Жорна червоного терору” у місцевих газетах. Згадав краєзнавець і про Василя Барку, автора роману „Жовтий князь”, Катерину Білокур та її картину „Цар Колос”, Анатолія Дімарова (автора роману „Білий грім”), картини на тему голодомору Опанаса Заливахи, твори голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка Лук’яненка, Івана Світличного, Дмитра Білоуса, Олеся Гончара. Перелік цих імен доповнювала експонована у читальній залі книжкова виставка-пам’ять „Голодомор – біль серця України”.

На завершення заходу були запалені свічі пам’яті про ті страшні події в українській історії під аудіозапис пісні „Свіча” у виконанні Оксани Білозір