Захід у цікавій формі оксфордівських дебатів «Незалежність – це ми» відбувся у читальному залі за участю одинадцятикласників загальноосвітньої школи № 3 м. Бара під наставництвом учителя історії Світлани Стребкової. Серед присутніх на дебатах був і голова районної ради Михайло Піддубний. Дебати проводились в рамках тижня історії і приурочувались незалежності України. Залу прикрашали світлини патріотів Симона Петлюри, Сергія Єфремова, Романа Шухевича, Степана Бандери, Ліни Костенко, Шептицького, Левка Лук'яненка, Василя Стуса, В'ячеслава Чорновола – знакових постатей української історії ХХ ст. у боротьбі за державність України.

Полілоги учасників засвідчили усвідомлення того, яким був шлях до здобуття  незалежності і чого досягла держава Україна за останню державницьку чверть століття. У ретроспективному погляді згадали про появу назви «Україна» у Київському літописі за 1187 рік, яка окреслювала тоді землі Київщини та Переяславщини. Київська Русь стала однією з найсильніших держав Європи з визначними постатями князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Військова могутність, економічний і культурний розквіт були характерними для неї ознаками. З'явився звід законів «Руської правди», налагодилимь дипломатичні зв'язки з Європою. Після певного занепаду розвитку Володимир Мономах зумів припинити князівські міжусобиці. У часи Руїни Україна була під владою Литви, Польщі, Австро-Угорщини, Росії, частими були війни й поневолення, необхідно було відстоювати свої права, захищати рідні землі. Богдан Хмельницький, Пилип Орлик, Іван Мазепа, Михайло Грушевський зробили свій помітний вклад у підмурівок втілення ідеї української державності. Не можна оминути увагою ні Тараса Шевченка, що став речником нації, виразником інтересів єдиної нації, національним пророком, ні Івана Франка, який ідеї соборності України присвятив усе своє життя, аби бездержавній нації таки вибороти державність, був засновником Радикальної партії – європейського політичного руху. Врешті-решт ІV Універсал Центральної Ради 1918 року задекларував незалежність України, ще двічі це відбувалось до остаточного захоплення країни владою більшовиків.

І ось нарешті 1991-й рік стає роком прийняття акту проголошення незалежності України. На географічній мапі світу постала нова Україна як самостійна незалежна демократична держава. Українці стають гідними поважати себе, відстоювати свій демократичний вибір. Маємо здобутки, маємо і втрати за період незалежності. Суспільство і держава залишаються віддаленими один від одного, зміна політичних еліт у владі носить формальний характер, система управління залишається корупційною, часто має місце ухилення від податків, землі засмічені і забруднені. За дослідженням Центру Разумкова 76 відсотків населення України  вважає себе незалученим до активної громадської діяльності. Гостро стоїть питання подолання політичної, культурної, релігійної конфронтацій. Громадянське суспільство в Україні ще слабке, а пасивне суспільство – це загроза державнй незалежності, яку потрібно зміцнювати.

Старшокласники стверджували: незалежність України – це є наша особиста незалежність,  Україна – це ми з нашими здобутками і втратами, ми готові готувати себе до відповідальності за керівництво країною і наведення порядку в державі.

Голова районної ради Михайло Піддубний наголосив на тому, що учні народилися в той час, коли Україна є незалежною, тоді як багато патріотів про це могли тільки мріяти, про об'єднання українських етнічних земель, про здобуття українською нацією своєї державності. Програш національно-визвольних змагань 1917-1921 років призвів до страшного голодомору-геноциду 1932-33 рр. та масових сталінських репресій. Україна є пострадянською республікою. Останнім часом тут відбулись і Революція на граніті, і Помаранчева революція, і Революція гідності – в усіх активними учасниками завжди була студентська молодь. Сьогодні кровоточить Схід України, 6 загиблих в АТО мужніх воїнів, героїв-захисників поховано на Барській землі. Частина України залишається у вогні через свого часу втрачену військову міць розформованої армії. На українців чекають нові нелегкі випробування, проте вольовий запал до розбудови гідного життя кипить у серці кожного українського патріота – і це обов'язково принесе свій результат.