Іван Франко (27.08.1856 – 28.05.1916) – видатний український прозаїк і поет, драматург і публіцист, видавець і філософ, соціолог і політолог, історик і економіст, громадський і політичний діяч. Він є знаковою постаттю української та світової культур, справжнім титаном праці, який жив і творив в ім'я свого бездержавного – тоді – народу.

Друкована франкова спадщина налічує 53 томи, і це лишень третина ним написаного: доробок українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками, сягає понад 5 тисяч творів. Мало хто у світовій літературі міг би зрівнятися з Франком за цим показником.  Він володів 14-ма мовами, перекладав на українську в тому числі з давніх вавилонської, індійської, арабської, грецької та східних мов. Перекладав на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлові Грушевському з німецьким перекладом «Історії України-Руси», а його переклад біблійної «Книги Буття» і досі залишається найточнішим перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

У 1893 р. захистив у Відні докторську дисертацію з філософії. У 1984 році розпочалося знайомство і співробітництво з Михайлом Грушевським у Науковому товаристві імені Тараса Шевченка, яке завдяки цим діячам перетворилося на першу українську академію наук. Сучасники називали Франка «академією в одній особі». Харківський університет присвоїв йому почесний ступінь доктора російської словесності. У 1915 році розпочався процес висунення І. Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури, проте до участі в конкурсі автор не дожив. Ще за життя він здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея».  Помер Іван Якович на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали його, зодягненого у чужу вишивану сорочку, у „позиченій” ямі (склепі) на шість домовин, і тільки через десять літ перепоховали в окремій могилі.

Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.). Франко був співзасновником Русько-української радикальної партії (1890), її першим головою та ідеологом. Партійна програма-мінімум ставила за мету створення Галицької автономної області, програма-максимум – соборної України, яка об’єднувала б усіх українців. Пізніше долучився до заснування Національно-демократичної партії (1899). Він лише рік не дожив до Української революції 1917-1921 років, у ході якої 22 січня 1918 року було проголошено незалежність Української Народної Республіки.

У бібліотеці постать Івана Франка вшановували на літературному уроці-композиції „Тричі мені являлася любов” за участю старшокласників загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 3 м. Бара під наставництвом вчителя української літератури Наталі Кучерук, проведеному у читальному залі бібліотекарями Юлією Котик, Наталією Балцун та Галиною Барабановою.

На масовому заході переглядали відеоролик з циклу «Обличчя української історії» про життєвий та творчий шлях І. Франка. Серед творчих звершень, які автор залишив своїм нащадкам, особливе місце відводиться ліричній драмі, шедевру інтимної лірики „Зів’яле листя” (1896), яку називають і одою нещасного кохання, і гíмном палкому коханню – найкращому з людських почуттів. Розглядались цікаві біографічні моменти особистого життя Каменяра, звучали присвячені його музам кохання (Ользі Рошкевич, Юзефі Дзвонковській, Целіні Журавській) поезії:

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана...

...Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжл гай...

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня...

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір...

Зрештою, зі своєю дружиною, розумною та енергійною Ольгою Хоружинською, Франко познайомився у Києві. Ледь не запізнився на власне весілля через те, що у кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував з неї рідкісного вірша. У шлюбі виховували четверо дітей – Андрія, Тараса, Петра і Ганну.

Учні залюбки декламували ліричну поезію – зачитували тексти хто з книг, а хто зі смартфонів, що стало прикладом використання у бібліотеці міксу традиційного чтива та нових інформаційних технологій. Також під завісу заходу прозвучав запис сучасної інтерпретації пісні на слова І. Франка «Чого являєшся мені у сні?» у виконанні відомого співака Віталія Козловського і був здійснений перегляд книжкової виставки «Його життя – вогонь і боротьба».