Бібліотечна спільнота Барщини відвідала зональний семінар-практикум, що проводився на базі бібліотеки селища Бар Войнашівської сільської ради. Під час семінару переглядали показовий масовий захід „Багатогранність таланту Великого Каменяра” у формі поетичного калейдоскопу до 160-річчя з дня народження Івана Франка. До підготовки і проведення заходу були задіяні бібліотечні працівники Антоніна Боршош (с. Митки), Лариса Кічмар (с. Кузьминці), Наталія Тичук (с. Голубівка), Галина Пальонко (с. Балки), Людмила Патерок (с. Міжлісся), Валентина Никитюк (с-ще Бар). Книжкову виставку "Апостол духу Каменяр Іван Франко" презентувала присутнім бібліотекар бібліотеки с. Мирне Ганна Грицюк.

Іван Франко після навчання в сільській школі та гімназії вступив до Львівського університету на філософський факультет. Здобувши університетську освіту, поїхав до Відня, де одержав ступінь доктора філософії. Він мріяв про посаду викладача Львівського університету, але реакційні кола Галичини не допустили до університетської кафедри. Обставини життя Франка були надзвичайно складними: три арешти й ув’язнення довелось пережити, злиденним було життя його родини, але ніщо не зламало сили, духу, любові до свого народу. Його працездатності могли б позаздрити навіть найзатятіші книгомани і вчені: 16-18 годин на добу за письмовим столом, з олівцем у руці і обов’язково поруч з книгою. Глибокі і різнобічні знання, досягнуті шляхом великої праці, поставили його у ряд визначних творців науки, літератури і культури. Після Тараса Шевченка в українському письменстві не було постаті такого масштабу, як Іван Франко. Він – безмежна країна, що досі немає своєї наукової карти. Франко жив і творив, випереджаючи час. Велика філософія життя, розгорнена у творах Каменяра, до кінця ще не пізнана. В одній особі поєдналися поет, прозаїк, драматург, перекладач і літературний критик, історик і теоретик літератури, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф, соціолог та економіст, журналіст, громадсько-політичний діяч Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Франко завжди думав про свій народ, віщуючи йому славне майбутнє.

В ході заходу подання фактичної інформації перемежовувалось інсценізаціями поезії І. Франка „Киця” та казки „Лисичка і Журавель”, декламацією національного гімну „Не пора, не пора” та прологу до поеми „Мойсей”, виконанням пісні „Чого являєшся мені у сні” з поетичної збірки „Зів’яле листя” під музичний супровід.

Завершився захід читанням поезії Р. Пастуха „Велет з погляду вічності”, де, зокрема, були й такі слова:

Франкова доля – дуб посеред поля

Для звідусіль громів і блискавиць,

Якого вільна мучила неволя,

А він не гнувся і не падав ниць.

Франкова мрія – у тернах лелія,

Прекрасна й чиста, наче небеса...

Франкова сила – беркутові крила,

Спрямовані з низин у височінь,

Щоб сонцем їх щедріше окропила

Перемогти непереможну тлінь...

Франкова вічність – музи вулканічність,

Що із народних клекотить глибин,

І в цім її немеркнуча магічність

У сонмі найкоштовніших перлин.