До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав (15 лютого) відбулася зустріч з ветеранами війни в Афганістані – барчанами Віктором Михайловичем Кашубою та Миколою Васильовичем Рудоманом.

Через пекло Афганської війни пройшли сотні тисяч воїнів, торуючи шлях героїзму і страждань. І хоч давно виведені радянські війська з Афганістану, але пережита трагедія тих років і сьогодні болить в серцях багатьох українських сімей. За 10 довгих років цієї безглуздої неоголошеної війни в Демократичній Республіці Афганістан (1979-1989 рр.) у ній брали участь близько 160 тис. українців, з яких 3 тис. загинули, в т.ч. жителів Вінницької області – 171, Барського району – 5. Першою жертвою з Вінниччини став 19-річний десантник Петро Кущ із Степашок Гайсинського району, якого вбито 20 січня 1980 р., останнім 30 січня 1989 р. поліг 24-річний Анатолій Марущак з Антонівки Барського району. Війна для воїнів, які виконували свій військовий обов’язок, матерів загиблих у 19-20 років синів продовжується і сьогодні.

На бібліотечному заході воїни-інтернаціоналісти поділилися своїми спогадами про події Афганської війни. Віктор Кашуба був призваний на військову службу у Харкові, де на той час навчався. Після військової підготовки з Туркменії літаком був доставлений в Кабул до резервного полку, а згодом перекинутий в прикордонний Кандагар, де служив на заставі.  Миколу Рудомана призвали 1986-го після закінчення І курсу Вінницького педінституту. Після тримісячної підготовки в Димитрієвському районі Московської області у підрозділі військового собаківництва по знаходженню і знешкодженню мін був перекинутий через Ташкент на військовий аеродром Джилабаду. Його бригада спеціалізувалась на охороні складів, а також на веденні автомобільних колон з боєприпасами, пальним і продуктами шляхом розмінування доріг. Після підриву на міні 9 місяців провів у госпіталях.

Зусиллями воїнів-„афганців” в загальноосвітній школі № 1 м. Бара свого часу відкрито Музей воїнам-інтернаціоналістам, що має у своєму арсеналі дастатньо документальних матеріалів та фото.

Творчий подарунок ветеранам війни в Афганістані здійснили старшокласники міської  загальноосвітньої школи № 4, які підготували музичні номери, декламували поезію, задавали воїнам запитання, наголошуючи на тому, що найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять про них. Хвилину мовчання під запалену свічу було приурочено безповоротним втратам як у Афганській війні, так і в сьогоднішніх воєнних подіях на Сході України. 

Авторка нещодавно презентованої поетичної збірки „Алые гроздья рябины” Лариса Нечитовська, яка має статус дитини війни, поєднала у своєму виступі події Великої Вітчизняної, Афганської воєн та тієї гібридної, що ведеться в наш час на Донбасі. Вона прочитала свою поезію про Україну з вірою в обов’язкову перемогу над російською навалою нашої вільної єдиної країни. Також подарувала присутнім поезію „Виглядала мати сина”, присвячену матерям, які так і не дочекалися своїх синів з війни, активна відвідувачка бібліотеки Лариса Токарчук.

Микола Йолтуховський провів паралелі між далекою, близькою та сьогоднішньою війнами, він ще пам’ятає визволення рідного краю від німецько-фашистських загарбників в 1944-му, запах гуми спаленого ворожого автомобіля на городі своєї родини. Краєзнавець продемонстрував військові квитки з домашнього архіву із записами 1857 р. (учасника військової кампанії після Кримської війни Петровського), 1883 р. (жителя с. Іванівці Митрофана Колоса з Керченської фортечної артилерії), військовий квиток свого батька – учасника Великої Вітчизняної війни.

Бібліотекарі читального залу провели перегляд книжкової виставки-вшанування „Чужиною забрані долі” для тих, хто хоче глибше ознайомитися з цією однією з трагічних сторінок життя українського суспільства часів радянського тоталітаризму, а потім учасники масового заходу вирушили до пам’ятного знаку воїнам-„афганцям”, де живими квітами увічнили пам’ять про полеглих воїнів з Барського району:

Буняка Володимира Івановича,

Савчука Юрія Миколайовича,

Гуршала Петра Михайловича,

Марущака Анатолія Тимофійовича,

Герасимчука Василя Івановича.