У читальному залі відбулась презентація дебютної книги барчанки Лариси Олександрівни Нечитовської [Нечитовская, Л. Алые гроздья рябины: поэтический сборник/ Лариса Нечитовская.– Бар, 2014.– 106 с.: портр.– рос., укр.]. У підготовці збірки, названої як однойменний вірш-спогад про часи дитинства і юності, надавав допомогу брат авторки, житель Києва. Видання розпочинається з рецензій на вміщені у збірці поетичні твори спостережливих читачів Галини Мішуріс і Тамари Керницької. З приємною подією виходу у світ  книги автора прийшли привітати шанувальники художнього слова, активні барчани, друзі та користувачі бібліотеки.

Лариса Нечитовська є однією з героїнь книги журналіста Євгенія Меснянкіна „Дорогі серцю барчани”, який розкриває її непросту долю. Народилась у м. Каховка на Херсонщині в лютому 1941-го, а вже навесні 1944-го трирічну дівчинку разом із родиною вивозять до Німеччини (з 2,8 вивезених з Радянського Союзу мільйона осіб 2,4 мільйона були жителями України, більшість із них потім були піддані репресіям). Батьки працювали у німця на ім’я Карл, що мав конеферму у передмісті Дюссельдорфа. Після повернення сім’ї у Каховку радянська влада засуджує матір Лариси на довготривале поселення у Сибіру тільки за те, що була остарбайтером – відправляє на 10 років в Новосибірську область, Гутівський радгосп. Лариса Олександрівна у цих краях ходить до школи, а після повернення у рідну Каховку закінчує Херсонський технікум легкої промисловості (перші вірші починає писати саме під час навчання в технікумі) і працює на комбінаті з виготовлення тканини.

У 1961 році виходить заміж, разом з чоловіком та донечкою Світланкою переїжджає до м. Бар, і відтоді її життя проходить у цьому подільському містечку. Працює на швейній фабриці, бере участь у заходах художньої самодіяльності, веде концерти, грає у жіночому духовому оркестрі. Після виходу на пенсію у 1996 році Лариса Нечитовська продовжує засвідчувати свою активну життєву позицію – вона у складі президії ради ветеранів міста, секретар міської організації „Діти війни”, активна учасниця клубу за інтересами „Подільські оденьки” при районній бібліотеці та ветеранського клубу „Надвечір’я” при районному Центрі дозвілля.

На літературну творчість (ліричні вірші, гуморески, публіцистичні статті), якою Лариса Олександрівна серйозно займається починаючи з 2008 року, її надихнула поезія людини витонченої вдачі, викладача музики Олени Савінкової, що стала по-справжньому цінною порадницею і наставницею.

У своїх віршах Лариса Нечитовська оспівує любов до рідного краю, возвеличуючи дорогі серцю міста Бар і Каховку, красу природи, гарні людські вчинки, виливає у римоване слово пережиті горе і щастя, спогади і сподівання. Її поезії несуть у собі заряд любові і душевне тепло емоцій від оновлення і пробудження весняної природи, а чимало віршів написані на патріотичну тематику, приурочені подіям Революції Гідності та захисту українських земель на сході в АТО. Сильна духом жінка-мати, на плечі якої випала нелегка жіноча доля, закликає спішити творити добрі справи, щоби життя ставало набутком, а не втратою.

Під час презентації разом з автором Лариса Токарчук, Раїса Мулярчук, Олена Савінкова, Тамара Керницька, Людмила Александровська, Нінель Кухар читали ті поезії і гуморески з презентованої збірки, які найбільше припали до душі, пробудили живий інтерес і захоплення.

Лариса Тарасова та Світлана Шикіна в якості подарунку проспівали улюблені для поетеси романси, звучали слова вдячності від,  висловлювались побажання і надалі радувати своєю поезією. Тонка ліричність поезії настільки вразила присутніх, що авторці збірки побажали співпраці з митцями для музичної їх обробки.