Чорнобиль – це трагедія пекуча,
Це сльози материнські і печаль,
Це кинута земля, колись родюча,
І невимовний, невгамовний жаль...
26 квітня є днем Чорнобильської трагедії, яка стала найбільшою техногенною катастрофою людства. Вибух на атомній електростанції, викинувши у нічне небо 8 тон реактивного палива, призвів до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, забруднення води й навколишнього середовища. Радіоактивна хмара зачепила Білорусь та країни Європи, дісталася Азії та США. Довкруг місця аварії була утворена 30-кілометрова зона відчуження, з якої терміново вивозилося населення. На аварійному блоці проводили роботи пожежники, військовослужбовці, будівельники, експлуатаційний персонал, водії, медики, вчені, що стали ліквідаторами наслідків лиха. Загальна кількість ліквідаторів сягнула 600 тисяч чоловік.
Для усвідомлення масштабів цієї живої рани України в читальному залі проведено урок-реквієм для учнів 7 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 3 м. Бара (класний керівник Наталія Кучер), в ході якого переглядалися кадри хроніки про перебіг трагедії. До аварії найсучасніша станція була символом технологічної і енергетичної могутності СРСР, втілюючи тріумф радянської науки. 2 млн. жителів України користувалися електроенергією ЧАЕС.
Бібліотекар читального залу Наталія Балцун провела перегляд книжкової виставки „Важкий тягар Чорнобильського неба”. Акцент було зроблено на книзі „Біль і тривоги Чорнобиля” – колективній розповіді про катастрофу. Автори, що були безпосередніми свідками і учасниками ліквідації аварії, поділилися своїми спогадами про тривожні для України і всього світу дні весни і літа 1986 року, розмірковують над долями чорнобильців, болючими проблемами відчуженої 30-кілометрової зони і самої станції, розглядають і прогнозують розвиток ситуації навколо ЧАЕС.
Документально-публіцистичний твір О. Гусєва „25 років віч-на-віч з „Чорнобилем”” висвітлює діяльність та закриття ядерного об’єкту підвищеної небезпеки наприкінці 2000 р., знайомлячи з документами про зусилля України і допомогу міжнародного співтовариства з організації виведення ЧАЕС з експлуатації.
Фотокнига ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України М. Загреби „Пропусти Чорнобиль крізь серце” переконує, що зона – це не тільки радіоактивно забруднена територія, втрачені для господарства земельні угіддя, ліси (48 тис. га), промислові об’єкти (14 підприємств), житловий масив (900 тис. кв. м житла, 5 тис. приватних будинків), а й загублена унікальна народна культура Полісся, перерваний духовний зв’язок і невимовна біль десятків тисяч людей, що втратили свою бáтьківщину.
Розділ виставки „Гіркий полин Подільського краю” присвячений вшануванню ліквідаторів з Вінниччини і Барського району, а розділ „Тема Чорнобиля в художній літературі” презентує твори „Марія з полином у кінці століття” В. Яворівського, „Чорнобиль” Ю. Щербака, „Листок” Д. Павличка, „Сім” Б. Олійника, „Біль і пам’ять” М. Луківа, „Обпалена мужність” М. Сингаївського, „Зона” Л. Горлача, „Вибух” С. Йовенко, „Чорнобильська мадонна” І. Драча та ін.
Цікаво було дізнатися учням, що в пам’ять про загиблих від радіоактивного опромінення в катастрофі іконописцем Владиславом Горецьким була написана ікона „Чорнобильський спас”, унікальність якої полягає в тому, що вперше в православ’ї на іконі поряд з образами святих були зображені люди.
Загиблих у смертельному бою пожежників, які своїми тілами закривали небезпеку для людства, щоб вогонь не перекинувся на інші енергоблоки, було вшановано хвилиною мовчання і запалено свічу пам’яті.
|
